Kinich Azla (Вероніка Ліпатова)

Проєкт являє собою аплікацію, зібрану з документів, згенерованих за допомогою спеціально натренованої моделі штучного інтелекту, запрограмованої мовою програмування Python.

Тренування моделі ШІ є частиною проєкту. База для навчання моделі складається з «усіх форм, актів, довідок, положень ітд, до яких я зможу дотягнутись», — каже автор роботи. Інсталяція формує хаотичну аплікацію зі ШІ-згенерованих документів невідомого призначення: на них «дивишся і наче впізнаєш акт, але не можеш впізнати жодного слова, жодного сенсу того, що хотіли донести».

Робота прагне передати почуття штучності й іншопланетності, стан інсульту, коли дивишся на об’єкт і наче впізнаєш його, але не можеш зрозуміти і визначити __що це__. Спроби чогось з іншою логікою мімікрувати під те, що навіть ми, люди, вже розуміємо з деякими труднощами. Доведення цього нерозуміння до своєї межі. Ефект моторошної долини в черзі до кабінету на отримання довідки на отримання довідки коли ти сам забув навіщо це все і що ти тут взагалі робиш. __Дещо__ спробує мімікрувати, спробує зрозуміти чи може прийняти форму і видати себе за щось існуюче. Ця модель ШІ знає тільки документи, весь ії світ складається з української бюрократії.

Манекен демонструє сукню з нової колекції. Всі ваші папери прикривають вас, формуючи ваш образ, характер, подачу. “Без них ви ніхто”, — наче промовляє суспільство. Ваша “одежа” — це те, хто ви є. Якщо прибрати документи, то під ними не лишиться нічого. Просто оголена людина. Але ця людина є людиною навіть без документів? Правда? А може саме документи і роблять вас людиною? Може вам потрібна довідка про вашу людяність?

Манекен тут постає як умовний відбиток людини — нейтральний, позбавлений індивідуальних рис. Сенс роботи не лише в зовнішньому образі, а у взаємодії між документами та людською оголеністю, яка залишається за ними. Автор задає питання: «Хто ви без документів?».